|
|
тут не вичах. Тягнуться люди душею до рідної землі, відчуваючи кровну й духовну спорідненість з нею. І наше завдання — допомогти їм відродити споконвічні традиції, рідну мову, не дати згаснути нашій культурі.
II. Чим пояснити різну долю української національної культури в західній і східній діаспорі?
210. Прочитайте. Які твори названих письменників ви читали? Назвіть деякі з них, охарактеризуйте їхню тематику.
Рідко яка еміграція змогла відродити на чужій землі нову гілку літературного процесу, живе відгалуження національної культури. Українській еміграції це вдалося завдяки існуючим традиціям літературної творчості таких поетів, як, скажімо, Юрій Клен, Юрій Дараган, Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Олекса Стефанович, Юрій Липа, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Ляту-ринська, Олена Теліга, Олег Ольжич, Богдан Кравців, Святослав Гординський, Теодосій Осьмачка, Михайло Орест, Іван Багряний, Василь Барка, Юрій Косач, Остап Тарнавський... (М. Жулинський.)
* 211. І. Прочитайте. Чим, на вашу думку, викликане написання цієї поезії? З яким твором давньоукраїнської літератури вона перегукується?
ХТО
Твоїй пам'яті, брате Самійле.
На персах землі — гора
у важке небо зоряне впира чолом.
Од п'ят гори до зір небесних — криваві тумани.
На горі в туманах — хрест.
Простяг рамена од краю світа до краю,
од сходу на захід.
У світ упала тінь хреста з півночі на південь.
На хресті — людина.
На степи, на води звисає глава.
З душі землі встають крики,
тьмою птахів летять на хрест.
Голосінням там сповняє небо.
По дереву муки із ран людини — стікає кров.
Ріками рине з горя по стегнах,
по ребрах землі в моря криваві — вщерть.
|
|