|
З печер і нор, з хащів, лісів вовки пішли.
По чреву світу ватаги ходять —
ситі, п'яні, п'ють кров.
Розп'яв хтось правду на Голгофі знов!
Звір бенкетує! Душа болить, душа...
(Т. Осьмачка.) II. Напишіть відгук про символічне значення образів у вірші. 212. І. Прочитайте поезії. Визначте в них спільні мотиви.
Внук кремезного чумака, січовика блідий праправнук, я закохавсь в гучних віках, я волю полюбив державну... Даремно, вороже, радій — не паралітик і не лірник народ мій — в гураган подій жбурне тобою ще невірний! Ще засилатимеш, на жаль, до Києва послів московських —
і по паркету наших заль ступати лаптю буде сковзко.
(6. Маланюк.)
Держава не твориться в будучині, держава будується нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні, це люди, як брили камінні.
Не втішені власники пенсій і рент, тендітні квітки пансіонів,—
хто кров'ю і волею сціпить в цемент безвладний пісок міліонів.
(О. Ольжич.)
МУЖЧИНАМ
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, і У РУЦІ перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа — криниця, з якої ви п'єте: змагайся і кріпись!
Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів!
Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть,— без металевих слів і без зітхань даремних по ваших же слідах підемо хоч на смерть!
(О. Теліга.)
¦ II. Використовуючи вступ та інші джерела, підготуйте усний виступ або невеликий письмовий твір на тему «Українське слово».
|
|