| |
Калино моя — Україно!
В твоїм кущі — я кетяг багряний!
Це літо горить для мене, і хмари цвітуть, і гудуть молоді дощі, і я достигаю в долоні твоїй зеленій...
...Калино моя, Україно!
Рука грози сваволить в гілках твоїх — струнах, гуде бандура.
Говорить бандура про те, що жива еси і житимеш вічно в лунких солов'їних бурях.
(І. Жиленко.)
87. Прочитайте текст, випишіть слова і словосполучення, вжиті в переносному значенні. В якому стилі використовуються слова, вжиті в переносному значенні?
...На небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило, й луною розкочувався гук над хмарами по широких небесних просторах.
А з-під тієї трахкотні тихо сіявся на прив'яле листя, на присмажені трави й хліба дрібний, як роса, холодний дощ.
Тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись, ковтала воду суха земля, пирскало і плюскотіло віття на дереві. Вип'яли лани проти хмар широкі груди й зеленіли...
Хмара сіяла і сіяла — щедро, не жаліючи...
І знову синіє небо, а на ньому золоте сонце — сипле скрізь гарячими, блискучими бризками. По шляху біжать жваві струмочки — крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть.
(С. Васильченко.)
Слова, вжиті в переносному значенні, використовуються в художньому стилі.
88. Ознайомтесь з текстом; вкажіть слова, що належать до споконвічної лексики української мови: знайдіть діалектизми. Яка мета вживання діалектизмів у творах?
Переді мною постав на схилі гори хутірець Бокач, що відбіг від Путили на верхи за смерековий ліс, постали огороджені обійстя, кладені з дерева колиби, худоба з дзвониками на шиях під стіною срібно-зелених смерек. І ось із колиби виходить вуйна й проворно йде по стежинці, що прослалась по пастівнику, йде вже під розквітлою дикою грушею, і, здається, від цвіту лягають їй на обличчя миттєві рожеві спалахи...
|
|