|
Хто любить людей, того й люди люблять. Людина, характерною рисою якої є дружнє ставлення до інших, не чекатиме усмішки чи привітання. Вона першою привітається і усміхнеться. На її обличчі з'являється радість від зустрічі. Вона починає розмову з запитань про здоров'я, сім'ю, службові й особисті справи, інтереси тощо. І лише після такого своєрідного вступу переходить до суті справи, якщо їй потрібно було вирішити якесь питання. Проте дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире. Якщо ж хтось лише робить вигляд, що по-дружньому ставиться до іншого, а сам при цьому переслідує корисливі цілі, то таке «дружнє ставлення» заслуговує якнайсуворішого засудження. Добре, що люди дуже швидко розгадують таку людину.
Людям дуже важко ставитися нечемно до того, хто ставиться до них приязно. Через те привітність і ввічливість — найкращі засоби боротьби з нечемністю. (За І. Томаном.)
II. Чи можете ви оцінити рівень спілкування, мовленнєвий етикет ваших друзів, знайомих як цілком задовільний? Чи вважаєте ви, що вже відпрацювали свої правила поведінки? На що б ви порадили звернути увагу в спілкуванні своїм ровесникам?
164. І. Скажіть, як характеризує людину її ставлення до рідної мови, до свого мовлення.
II. Уявіть ситуацію: ви стали учасником бесіди з кореспондентом молодіжної радіопрограми на тему «Що є ознакою культурної людини». Напишіть твір-роздум, аргументуючи свою думку. Скористайтеся поданим нижче текстом.
КУЛЬТУРА МОВИ, ДУМКИ, ПОЧУТТІВ
Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура — це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови...
Чим міцніші зв'язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста.
Суспільство завжди дбає про те, щоб його члени користувалися мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого роз-
|
|