|
|
Гей у лузі червона калина, Гей, гей, похилилася, Чогось наша славна Україна, Гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину, Гей, гей, та підіймемо; А ми ж свою славну Украшу, Гей, гей, та розвеселимо.
З цих рядків балади постає перед нами образ калини, який символізує дух боротьби українського народу за незалежність від шляхетської Польщі.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба й калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.
З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях:
Чи я в лузі не калина була, Чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене, поламали І в пучечки пов'язали...
Пам'ятаєте, у Тараса Шевченка є вірш:
Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина...
Український народ завжди дбайливо охороняв і доглядав калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Також калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої.
В Україні найпоширеніші два види калини — звичайна й цілолиста. У кожному регіоні вона має відповідно й свої назви: калина лісова, калина черлена, бамбара, гордина, свіба тощо. Останнім часом з'явився в міських парках і новий сорт — карльса, що примандрував до нас із Кореї. Про все це ми довідуємося з чудової книжки Василя Скуратівського «Берегиня».
|
|