|
152. Прочитайте і перекажіть текст. Визначте його стиль. Напишіть (на вибір) твір-мініатюру в художньому стилі: «Золота мить», «Золотий сон», «Золоті слова», «Золоте зерно».
Небагато знайдеться в українській мові слів, які за різноманітністю семантики могли б конкурувати з прикметником золотий. Утворений він від іменника золото, що в різних варіантах уживається в усіх слов'янських мовах.
Первісне значення слова золотий — «зроблений із золота»: золота монета, золотий перстень.
Це основне значення слова дало декілька переносних, метафоричних значень, які вказують на ознаку подібності: 1) за кольором, блиском: золоті коси, золотий промінь; 2) за цінністю золота як металу: золота людина, золотий час. Окремі значення слова побудовані на метонімії, напр.: золоті копальні. (Т. Панько, зб. «Рідне слово».)
Довідковий матеріал до творів (синоніми до прикметника золотий):
Золота мить — щаслива, неповторна, плідна;
Золотий сон — безжурний, приємний, чарівний, щасливий;
Золоті слова — потрібні, влучні, своєчасні;
Золоте зерно — стигле, родюче, добірне.
153. Прочитайте уривки, визначте їх стиль. Доведіть свою думку. Якого стилістичного забарвлення надають текстам складні прикметники? Поясніть їх правопис.
I. Щоранку стоїш віч-на-віч з сонцем, ... а перед тобою по густій морській синяві — кучугури білого сяють! То — лебеді! Не вигадані, не книжні, а справжні, живі, що дихають з тобою одним повітрям, гніздяться у твоїх володіннях і не полохаються тебе. Лебедині, сніжно-білі кучугури,— мабуть, тільки в дитячих снах можна побачити щось таке. А для тебе вони реальність, вранішня насолода, здоров'я і чистота світу. Мабуть, тут тільки і зосталася така неполохана чистота.
Фрегати хмар, вранішніх, біло-перламутрових, по обріях тихо, величаво стоять. (О. Гончар.)
II. Одного ранку Ольга працювала на скиртуванні: нахилившись, саме нанизувала сіно і раптом якимось десятим чуттям відчула над собою, зовсім близько відчула, лет! Підняла лице, і небо над нею сяйнуло казкою: лебеді! Цілим табуном, і так до неймовірності низько!..
Неквапливі, царствені, пролетіли вони просто над Ольгою, над чорним, засмаглим Михайлом Івановичем і потяглись на лимани, десь там спокійно сіли за косою
|
|