|
сиджу в креслярській, підведу голову, побачу за вікном червоніючі клени — і немов одержала подарунок. Потім старанно креслю фундамент чи каналізаційну трубу, і радість поступово вщухає. Одного разу я подумала, ну, хоч би ватман з білого став блакитним чи оранжевим в ту хвилину, коли я радію, хоч би що-небудь у світі змінилося!»
Наївний лист? Звичайно. Його можна назвати наївним, тому що він з напівдитячою відвагою невідання втручається в один із найскладніших «філософських світів» — людина — творчість — життя. Але цей лист можна назвати мудрим, бо в ньому починає пульсувати те широке розуміння творчості, його різноманітних сфер, яке, по-моєму, сьогодні особливо актуальне.
Адже творчість можлива в найскромнішій буденній формі. Це може бути слово, усмішка, які несуть комусь радість. Я вважаю, що і домогосподарка, яка влаштувала в домі чарівний лад,— вона теж творець. І водій автобуса, який, бачачи, що в машині багато літніх людей, веде її особливо обережно,— і він творець. І вчитель, який входить до класу з такою глибокою готовністю передати краще, що в нього є в душі, дітям,— він творець, безперечно...
Людей бездарних — без дару — не буває.
— Не буває?! — сердито заперечив один соціолог, якому я виклав свої міркування.— Що ж, якщо виходити з того, що особистістю є кожна людина, висновок ваш логічний. Проте, думається, є люди, в різні віки їх називали по-різному, яких особистостями не назвеш. Навіть при найдемократичнішому тлумаченні цього поняття. Данте називав їх «нікчемними». Це той, пам'ятаєте? — хто «не знає ні слави, ні ганьби смертних справ». їм немає місця ні в раю, ні в пеклі. Вони — не особистості, тому що зреклися діяльності. Вони не чинять зла, але їх не вистачає на те, щоб робити добро. Особистість народжується одночасно з діяльністю. На добро. Або, на жаль, на зло. Бувають особистості зі знаком плюс, а бувають — зі знаком мінус. Але там, де є плюс і мінус, є і перехідна точка — нуль. За сучасною термінологією — обиватель.
— На мою думку,— заперечив я йому,— що, не дивлячись на логічну стрункість схеми з плюсом, мінусом і нулем, вона, як і будь-яка схема, неадекватна різноманітності життя і складності людини. Було б безглуздо стверджувати, що навколо нас немає «нікчемних». Але хто може ручатися, що в нових обставинах, в іншій ситуації «нікчема» не виявить того плюса чи мінуса, про які йшлося. Адже людина не незмінна, раз назавжди твердо встановлена величина (плюс два, нуль чи мінус три), вона змінюється залежно від оточення, обставин, умов життя. І не так часто вона до кінця життя залишається нулем, навіть коли в якийсь із моментів і виступає нулем. І ось щоб нуль став не мінусом, а плюсом, краще з погляду соціальної педагогіки бачити в ній особистість. Тому я повністю погоджуюсь з таким визначенням: «Особистістю є кожна людина». (За Є. Богатом.)
197. І. Прочитайте текст. Які морально-етичні проблеми піднімає автор? Які роздуми виникли у вас після прочитаного тексту?
|
|